ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОГО СТИЛЮ ПИСЬМЕННИКА


Письменник-громадянин, великий гуманіст і правдолюб Михайло Коцюбинський подарував нашому народові неоціненну художню спадщину – сповнені світлих ідей мистецьки неперевершені твори. Незабутній творець краси і добра, мислитель, шукач правди. Життя письменника-патріота – високий приклад служіння своєму народові. Творчість М. Коцюбинського належить до тих особливих сторінок нашої культури, які ніколи не припадуть пилом забуття. Мине ще 100 і 200 літ, а до неї повертатимуться, як до глибокої криниці краси й людяності, життя і мрії, казки й дійсності, які вмів гармонійно поєднати високий талант художника і громадянина.

На вироблення його літературного смаку найбільший вплив мали видатні діячі європейської літератури, серед них Еміль Золя, Юхан Стріндберг, Анре Гарборт, Кнут Гамсун, Густав-Йоганес Від, Артур Шніцлер, Джовані Верга та ін. З українських письменників: Іван Франко, Панас Мирний. З вдячністю він згадує також російських, польських, грузинських та білоруських авторів, зокрема Олександра Пушкіна, Антона Чехова, Миколу Гоголя, Володимира Короленка, Гліба Успенського, Федора Достоєвського, Адама Міцкевича та ін.

Михайла Коцюбинського недарма називають сонцелюбом: сонце, людина, природа – три кити його творчості. М. Коцюбинський перший так сміливо ввів у художній текст технічну термінологічну лексику: апаратна, паровик, манометр, цистерна тощо. В його творах відіграють велику образотворчу роль типово книжні (а для української мови - нові) словосполучення: дух руйнування, інкрустація тіней, машина та її жертва.

Творчість М. Коцюбинського сприяла утвердженню в літературній мові багатьох «подільських» слів: погідний, хорий (але поряд і слабий), бинда, коло, «колесо», відтак та ін. Він майстер використання морфологем: радість - радощі, гордість - гордощі тощо.

М. Коцюбинський був «свідомим» стилістом. Звичайно, всі його великі попередники та сучасники використовували мовні засоби «згідно з метою висловлювання та позамовною ситуацією», але у свідомому стилістичному редагуванні своїх творів М. Коцюбинський перевершив, мабуть, усіх. Ще одним доказом цього можуть бути листи М. Коцюбинського до І. Франка, які він трохи стилізує під мову «галицьку» і зовсім інші за мовою листи до П. Мирного - листи типового полтавця.

Мова й стиль М. Коцюбинського справили і справляють великий вплив на творчість таких різних письменників, як М. Стельмах, А. Головко і О. Гончар, Є. Гуцало і В. Дарда. Зрештою, якісь мовні традиції, що йдуть від М. Коцюбинського, можна простежити у всіх наших сучасних прозаїків.

Михайло Коцюбинський як письменник був дуже щасливим, адже всі його твори були надруковані за життя. Хоча є один ненадрукований твір – «Дядько та тітка», який сам Коцюбинський вважав недосконалим і не вартим опублікування. Багато часу займало у Коцюбинського листування. У числi його респондентiв були М. Вороний, А. Кримський, I. Франко, Л. Українка, О. Кобилянська, В. Винниченко. В епiстолярному жанрi Коцюбинський досяг не менше, нiж у прозi. Його листи, особливо до дружини i друзiв, гiднi бути прирахованими до улюбленого ним жанру новели. Новелiстика ж Коцюбинського iндивiдуальна i нi з чим не порiвняна.

Сучасники М. Коцюбинського з дивовижною одностайністю відзначали рідкісний збіг між вишуканою досконалістю й красою творів та особистістю автора. Мовби ілюструючи те твердження, М. Лозинський писав: «Щодалі знайомство з ним відкривало нові грані його творів, людина й великий дух доповнювались взаємно і зливалися в чудову гармонію». Творчість Коцюбинського служить художнім прикладом уже не одному поколінню українських письменників


ТВОРИ М. КОЦЮБИНСЬКОГО НАПИСАНІ НА ВІННИЧЧИНІ:


Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма, 1884 р., м. Вінниця
21 грудня на Введеніє, 1885 р., м. Вінниця
Дядько та тітка, 1886 р., м. Вінниця
Харитя, 1891 р., с. Лопатинці
На віру, 1891 р., с. Лопатинці
Завидющий брат, 1891 р., с. Лопатинці
Ялинка, 1891 р., с. Лопатинці
П'ятизлотник, 1893 р., м. Вінниця


Ціпов'яз, 1893 р., м. Вінниця
Маленький грішник, 1893 р., м. Вінниця
Помстився, 1893 р., м. Вінниця
Хо, 1894 р., м. Вінниця
На крилах пісні, 1895 р., м. Вінниця
Для загального добра, 1893 р., м. Вінниця
Пе-Коптьор, 1895 р., м. Вінниця
Посол від чорного царя, 1897 р., м. Вінниця